Маринич О.М.

Маринич Олександр Мефодійович (04.09.1920, с. Суботці, тепер Знам'янського р-ну Кіровоград. обл. – 25.08.2008, м. Київ), д-р геогр. наук, проф., чл.-кор. НАН України, фізико-географ.

Навчався 1937-41 на геол.-геогр. ф-ті Київ. ун-ту. Закінчив 1942 Казанський ун-т, 1948 асп-ру Київ. ун-ту. На поч. ВВВ – учасник бойових дій Пд.-Зх. фронту, оборони Києва, отримав тяжкі поранення. Служив 1945 у танковій бригаді: радистом, бойовим комсоргом танкового батальйону. Навчаючись в асп-рі, працював з 1948 асист. на географічному ф-ті Київ. ун-ту. 1949 разом з акад. АН УРСР В.Г. Бондарчуком, П.К.  Заморієм М. створює каф. геоморфології у Київ. ун-ті, на якій працює 1948-68 доц., 1956-71 зав. фізичної географії каф. 1956-58, 1960-68 декан геогр. ф-ту  Київ. ун-ту. З 1962 – проф.

1968-71 проректор з навч. роботи Київ. ун-ту. Канд. дис. (наук. кер. акад. В.Г. Бондарчук) "Геоморфологія Подільського Придністров'я" (1948), докт. дис. "Геоморфологія південного Полісся" (1961, МДУ). Читав курси: "Історія і методологія геогр. науки", "Сучас. проблеми географії", "Фіз. географія України", "Фіз. географія Європ. рівнини і Кавказу", "Геоморфологія України", "Геогр. основи природокористування". Читав лекції в ун-тах Франції, Польщі, Хорватії, США, Канади, Індії. 1971-79  міністр освіти України. 1979-89 кер. Відділення географії Ін-ту геофізики. З 1989 радник дирекції Ін-ту і проф. каф. фіз. географії і охорони природи Київ. ун-ту. Один із засновників Ін-ту географії НАН України у 1991.

Сфера наук. досліджень: теорет. та прикладні проблеми геоморфології та ландшафтознавства, фіз.-геогр. районування України, історія геогр. науки. Брав участь у експедиційних дослідженнях на Поліссі, Придніпров'ї, Придністров'ї, Поділлі і Карпатах, а також у Литві, на Алтаї, Забайкаллі, Таджикистані, Киргизії, Грузії. Учасник міжн. конгресів і конф. у Скандинавії, Польщі, Німеччині, Великобританії, Югославії, Канаді, Франції, Індії, США, Японії, Греції, Кубі, Сирії та Лівані. Чл.-кор. АН України (1969). Президент УГТ (1964-95), почесний чл. Геогр. тов-ва СРСР (з 1990). Почесний проф. Сімферопольського держ. ун-ту (1994).

Нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни II ступеня, 2 орденами Трудового Червоного прапора, орденом Ярослава Мудрого V ступеня (2001), 17 медалями. Засл. діяч науки і техніки України (1991). Лауреат Держ. премії України в галузі науки і техніки (1993) за цикл кол. монографій "Географічні основи регіонального природокористування в Україні". Автор і співавтор понад 400 наук. праць, 20 монографій, підруч., навч. посіб. Підготував  27 канд. наук, 7 д-рів наук.

Л-ра: Географи Київського університету / Я.Б. Олійник, С.Ю. Бортник, М.Д. Гродзинський, О.Ю. Дмитрук та ін. К., 2003; Географічному факультету – 70 // Київський університет. 2003. № 5; Географічний факультет у персоналіях / Я.Б. Олійник, С.Ю. Бортник, М.Д. Гродзинський, О.Ю. Дмитрук та ін. К., 2008; Географічному факультету – 75. К., 2008.Арх.: архів Ради ветеранів КНУ імені Тараса Шевченка.

М.Д. Гродзинський

277.jpg

Осн. праці:
Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. К., 1985 (в соавт.); Использование и охрана природной среды Среднего Придніпров'я. К., 1986 (у співавт.); Стаціонарні геофізичні і геохімічні дослідження ландшафтів Київського Полісся. К., 1994; Методологические проблемы современной географии. К., 1993; Проблеми ландшафтного різноманіття України. К., 2000.