Шевченко В.О.

Шевченко Віктор Олексійович (19.09.1949, м. Київ), д-р геогр. наук, проф., географ-картограф.

Закінчив 1975 географічний ф-т Київ. ун-ту. 1975–95 працював в Ін-ті географії НАН України, де заочно закінчив 1983 асп-ру. Працював у напрямах медико-геогр. та комплекс. атласного картографування: розробив і склав Атлас злоякісних пухлин серед населення України (1986); уклав окремі карти Атласу Донецької обл. (1982), Атласу захворюваності злоякісними пухлинами населення окремих країн-членів РЕВ (1983); Атласу туриста Українських Карпат (1987); Атласу Чернігів. обл. (1991); співавтор стінних навч. карт для сш: "Україна. Рослинний та тваринний світ" (1995) та "Україна. Лісопромисловий комплекс" (1996).

Брав участь у розробці територ. комплекс. схем охорони природи Донецької обл. (1986-88), м. Запоріжжя (1989-991). Працював у колективі авторів з розробки концепції ризику зараження населення окремими інфекціями, що набуло втілення в атласі “Риск заражения населения сибирской язвой, столбняком, аскаридозом, туляремией, лептоспирозом в УССР” у 25 т.-випусках (за кількістю областей України) у 1989. Брав участь у підготовці нац. доповідей про стан природ. навкол. середовища в Україні 1992 та 1994. У 1989 визначив точку геогр. центру України в смт Добровеличківка Кіровоград. обл., де у 1991 було встановлено пам’ятний знак. 1992–95 працював у складі Міжвідомчого Антарктичного Комітету  нині Укр. Антарктичний Центр).

Викладав геогр. дисципліни у КДПІ ім. М. Горького у 1983–86; Ніжинському пед. ін-туті ім. М. Гоголя у 1987-1992; Київ. військ. гуманіст. ін-ті (1994–96). У Київ. ун-ті: з 1995 зав. НДЛ геодезії, картографії та  фотограмметрії геогр. ф-ту; з 1998 проф. каф. за сумісн. Канд. дис. (наук. кер. д-р геогр. наук, проф. А.П. Золовський) "Системное картографирование онкологической заболеваемости населения (на примере Украинской ССР)" (1983); докт. дис. "Теоретико-методичні основи медико-географічного аналізу території України" (1997). З 1998  чл. спец. ради по захисту дис. Київ. ун-ту (з 2001  заст. голови ради, з 2006 голова ради); з поч. 1999  чл. експерт. Ради з геогр. наук ВАКу України.

З 1999 представник України в Комісії з теорет. картографії Міжн. картографічної асоціації (ICA). У 1993 обраний чл.-кор. Укр. екол. Академії, у 2000 акад. Міжн. Моск. Академії дитячо-юнацького туризму та краєзнавства. Нагороджений Золотою медаллю Виставки досягнень нар. госп-ва СРСР за розробку концепції ризику зараження населення окремими інфекціями, що набуло втілення в атласі (1991), дипломом Геогр. тов-ва СРСР "За видатні праці в галузі географічних наук" (1991), відзнакою "Золотой компас" Моск. Міжн. Академії дитячо-юнацького туризму та краєзнавства (2004), "Відмінник вищої освіти" (2008). Почесний громадянин смт Добровеличківка. Автор понад 410 наук. праць, у т.ч. 13 монографій, 9 навч. і навч.-метод. посіб., 1 підруч.

Автор декількох статей  у І і ІІ томах "Географічної енциклопедії України". Підготував 6 канд. наук, та 1 док. наук.

Л-ра: Географи Київського Університету: Довідник / Олійник Я.Б., Бортник С.Ю., Гродзинський М.Д., Гуцал В.О. та ін. К., 2003; Келлер А.А. Медицинские географы. СПб., 2003.

А.М. Молочко

188.jpg

Осн. праці:
Медико-географическое картографирование территории Украины. К., 1994; Загальна медична географія світу. К., 1998 (у співавт.); Тричі перший (видатний мореплавець та географ Юрій Лисянський). К., 2003; Центризм та центричність в географії. К., 2006; Дивосвіт геозображень. К., 2007.